ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ ЗДО № 8

ЗІНЧЕНКО ЛЮДМИЛА ОЛЕКСІЇВНА

моб. тел 0956130210

стаж роботи: 10 років

спеціаліст вищої категорії

Життєве кредо:

«Все можливо, на неможливе просто потрібно більше часу»

Професійне кредо:

"Дитина - не чаша, яку треба заповнити, а факел, який треба запалити"

• Здійснення психолого-педагогічного супровіду дітей, що потребують допомоги психолога.
• Розвиток психічних процесів дитини (пам'яті, уваги, мислення, уяви).
• Усунення небажаних проявів поведінки (тривожність, агресивність, впертість).
• Формування позитивної самооцінки дитини.
• Проведення консультативної допомоги всім учасникам освітнього процесу;

Також я маю чат на Telegram каналі "ПОРАДИ ПСИХОЛОГА"  

https://t.me/psiholog_zdo_8

https://t.me/psiholog_zdo_8

       Більшість батьків вважають, що талант дитині дається зверху: або він є, або його нема. Прийде час – і заховані здібності проявляться самі. І… дуже помиляються.

Всі діти здібні!

           У кожної дитини є задатки, дані їй природою. Якщо їх правильно розвивати – з’являться здібності. Але майбутній дар потрібно встигнути сформувати!  Розвине свій дар малюк, або втратить його, багато  в чому залежить від родини і вихователів.

Чи можна купити талант? А розвинути його?

           Купити, нажаль, не можна.  А ось розвинути здібності дитини  можливо.

Наприклад, якщо Вам хочеться, щоб яблуня плодоносила, Ви будете піклуватися про саджанець? Поливати його весь час, вносити добрива? Дерево, за яким не доглядали вчасно вже не порадує добрим врожаєм.

          Так і малюк! З любої дитини можна виростити творчу і талановиту людину! Якщо її вчасно «удобрити». Самий важливий період для цього – це перші роки його життя.

Адже в цей час клітини мозку мають найбільшу здатність до встановлення нових зв’язків. До чотирьох років структура мозку сформована у малюка вже на 90 %. Саме тому вік від 1,5 до 4 років – самий ефективний для занять з дитиною.

         Звичайно, дуже важливо своєчасно  розвивати вміння і навички  дитини, вчити адаптовуватися до навколишнього середовища,  надавати різносторонні знання.

« Гра – це «чарівна скринька», за допомогою якої можна навчити малюка читати, писати і, головне, - мислити, розуміти довкілля.

          А оскільки малята дуже люблять гратися, то й учити їх потрібно граючись.»             

                                                          В. Сухомлинський

Гра розвиває у дитини уяву. Сама гра – це уявна ситуація. ( ось малюк, бавлячись кубиком, пересуваючи його по столу, вигукує якісь звуки. Він – машина.)

Ви помічали, як діти вміють не нудьгувати і як винахідливо виходять із становища при дефіциті іграшок? Як легко шматок звичайного дроту може стати у них навушниками для радиста або кермом автомобіля. Вони вміють придумати у що гратися, що сказати і як діяти в кожній ролі.

Гра розвиває у дітей уяву, здатність образно мислити, розвиває творчість.

Відомий психолог Л.С. Виготський зазначав, що наукові поняття не засвоюються і не заучуються дитиною, а виникають і складаються за допомогою величезної напруги її власної думки. Саме тому для прискорення процесу пізнання рекомендується використовувати розвивальні ігри.

Бойкот викликає у малюка велике психічне напруження.

Позбавлення любові – найжорстокіше покарання за умови, що дитина справді, звикла бути оточена любовʼю.

Таке покарання викликає лише страх і робить дітей жорстокими.

Дошкільники сприймають його як словесне биття.

 У вихованні дитини заохочень має бути  більше, ніж покарань.

малюк не розуміє, за що його карають.

Самий простий спосіб заспокоїтися - пити воду маленькими ковточками. Хай біля вас та дітей буде пляшечка з водою. І пийте. Слідкуйте за диханням. Видих повинен бути довший , чим вдих. Дорослі повинні слідкувати, що говорять при дітях! Дітям з 8 років можна спокійно сказати, що відбувається. Маленьких відволікти: полоскотати, дати улюблену іграшку. Бережіть себе і близьких!

Ми всі зараз знаходимося в стані стресу. Але  не всі можуть опанувати себе.

Якщо стрес захватив вас повністю, «накрив з головою» - потрібно зібрати в кулак всю свою волю і скомандувати собі «СТОП», щоб різко загальмувати розвиток гострого стресу.

Щоб вийти зі стану гострого стресу, щоб заспокоїтися, необхідно використати  ефективні методи самодопомоги:

• Протистресове дихання – (повільний вдих затримка – повільний видих)
• Зосередьтесь на предметах довкола, обдивіться всі предмети один за одним, проговорюйте те, що бачите. Таким чином ви абстрагуєтеся від внутрішньої стресової напруги.
• Займіться якоюсь справою. Секрет цього способу простий: будь яка діяльність, а особливо фізична праця, у стресовій ситуації виконує роль громовідводу, допомагає відволіктися від внутрішнього напруження.
• Увімкніть заспокійливу музику, ту, що любите. Намагайтесь  вслухатися в неї. Пам’ятайте, що концентрація на чомусь одному сприяє повній релаксації, викликає позитивні емоції.

У дитини психологічна травма  розвивається якщо:

• нема досвіду

• не зрозуміло

• нікуди дітись.

ДИТИНІ ВСЕ ПОТРІБНО ПОЯСНЮВАТИ, ПОПЕРЕДЖАТИ, ПРОГОВОРЮВАТИ ВСІ ДІЇ.

• реакції на психологічну травму непередбачувані, їх не можливо контролювати;

• першим реагує тіло;

• всі реакції індивідуальні і нормальні. Вони потрібні для виживання даної дитини в даній ситуації;

• реакції можуть залишатися на деякий час. Якщо самостійно не проходять на протязі місяця – зверніться до спеціаліста.

Діти в стресових ситуаціях стають активнішими і агресивнішими. У них, як і у тварин, три реакції на стрес: бий, біжи, замри.

Можливо вашій дитині потрібно дати можливість побігати та випустити адреналін, а когось обняти, загорнути в ковдрочку і погойдати.

Але всі, без винятку, діти потребують морального захисту дорослих.

• сильний страх, ужас,
• відчуття безпорадності,
• крик, плач,
• оціпеніння,
• хаотичні рухи, дрижання тіла,
• порушення концентрації уваги,
• погіршення пам’яті,
• дратівливість, викиди агресії,
• соматичні порушення (головні болі, болі в шлунку, в серці і т.д.)

• пояснити ситуацію,
• заспокоїти,
• обійняти,
• відволікти грою.

Ми  всі втомилися. Шок і очікування  швидкої перемоги пройшли і ми почали звикатися з війною.

Що ми зараз можемо відчувати?

• постійний страх,
• депресію,
• заціпеніння,
• розгубленість.

 Але таким чином ми втрачаємо своє психічне і фізичне здоров’я!

 Зараз у всіх чатах можна знайти дуже багато подібної інформації. Ми читаємо  багато порад від спеціалістів,читати легко а ось виконати - складно. Але, все-таки давайте спробуємо:

1. Притримуйтесь звичного розпорядку життя. Звичайне розмірене життя створює «острівець  безпеки».
2. Зберігаючи звичайний режим дня ви демонструєте собі та іншим те, що ви сильні і життєздатні, ви продовжуєте життя і вірите в перемогу.
3. Дотримуйтесь здорового харчування, дозволяйте собі висипатися і відпочивати.
4. Говоріть про свої  почуття з близькими людьми.
5. Допомагайте іншим. Допомагаючи сусідам, друзям, або займаючись волонтерством, благодійністю, ви відчуєте себе набагато краще.

Дати дитині відчуття безпеки

Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.

Терпляче відповідати на ті самі питання знову

Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.

Обіймати

У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.

Відповідати лише на питання, які ставить дитина

Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.

Проговорювати рутинні речі

Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.

Нагадати, хто є поруч з дитиною

Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.

Зі школярами ділитися своїми думками

Зы старшими дітьти  можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.

Із підлітками шукати відповіді разом

Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: «Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми». Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті.

Емоційний стан важливіший за слова

Стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дитина має бачити, що дорослий стабільний.

Грати

Коли є ознаки, що дитину щось налякало, вразило — з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку треба грати. Діти добре самотерапевтуються через гру.

Слухати дитину уважно

Треба бути поряд з дитиною, слухати її. Особливо це потрібно підліткам, хоча іноді здається навпаки. Їм важливо знати, що ваша увага з ними, ви не у смартфоні, а дивитесь очі в очі. Цей контакт є запрошенням до діалогу: «Ти можеш мені довіряти, можеш мені сказати, я поруч і підтримаю».